Три історії про дітей молодших школярів, яким складно спілкуватися.
1) Перфекціоніст.
Іринка.
Іринка дуже хороша дівчинка, вчиться на твердому середньому рівні, любить малювати. Мама не може нею натішитись: чемна, вихована, слухняна – золота дитина. І все було добре, але не має в Іринки друзів. Та і в класі її теж недолюблюють діти. Школярка часто почуває себе самотньою, хоч ніколи не показує це на людях. Іринка – дитина – перфекціоніст у спілкуванні. Вона контролює себе та інших. Дівчинка вміє гарно говорити та переконувати однолітків. Часто старається помирити тих хто посварився, старається стриматись сама.. Вчителька не має з нею проблем, адже ця учениця дотримується усіх вимог та правил поведінки. Дитина-перфекціоніст вміє тримати емоції під контролем, навіть тоді коли схвильована чи засмучена. Іринка , просто зразкова дитина, і для неї важливо щоб її поведінка була схвалена дорослими. Дівчинка, з тих хто спочатку подумає, потім скаже. Вона знає Що сказати і Коли сказати, вираховує наслідки своїх слів. Але , через постійний контроль над своєю поведінкою та поведінкою інших дітей, Іринка дуже тривожна, підозріла, недовірлива. Дівчинка перестраховується у відносинах з іншими, їй бракує спонтанності у стосунках . Бажання завжди дотримуватись правил не дає можливості самореалізуватися й самовиражатися в колективі. Дитина не проявляє безпосередність та креативність. Іринка спілкується з однолітками обережно, так наче по шаблону. Дітям вона видається занадто правильною, та нудною. Іринка, так боїться допустити помилку, що весь час підлаштовується під настрій вчительки та однокласниці Марійки-лідера класу. Іноді здається, що Марічка керує нею, як їй заманеться, а дівчинка, не зважаючи на свої бажання більше виконує бажання однокласниці. Іринці складно спілкуватись в колективі, їй бракує ініціативи та внутрішньої впевненості.
2) Агресор
Роман.
Роман гроза всього класу. Якщо сьогодні вчителька не дзвонила до батьків, і не говорила за поведінку хлопчика, то сьогодні був спокійний день. Але так буває дуже рідко. Зазвичай скарги одні і ті ж – вдарив, копнув, штовхнув, обізвав, поламав чиюсь річ. Якщо зроблено якісь збитки в класі, то це придумав Роман. Інколи здається, що ця дитина встигає всюди наробити біди . Й наче б то розумна дитина. Вчиться добре, але поведінка просто жахлива. Роман хоче бути лідером в колективі. Хоче командувати, карати, засуджувати інших дітей. Він часто бере ініціативу в спілкуванні на себе. Поведінка школяра зухвала та ворожа. Зовні хлопчик схожий на маленьку пружинку. Здається доторкнешся й вистрелить у відповідь. Учень часто зриває уроки, не слухається вчителів. Завжди відстоює свою точку зору, незалежний, впертий, агресивний, дратівливий, ворожий до інших однокласників. Роман – дитина-агресор. Він не вміє зупиняти свою агресію щодо інших та перемикатися на соціально прийнятну діяльність, часто сам провокує агресію в навколишніх. Принижуючи інших, Роман стверджується в колективі. В нього є кілька друзів, з такою ж поведінкою, але на загал в класі діти його не люблять.
3) Тривожний
Андрій.
Андірій – добрий, чуйний хлопчик, готовий допомагати іншим. Він дуже хоче мати друзів та спілкуватися з однокласниками. Але в класі, діти не сприймають Андрія. . Школяр невпевнений в собі, затиснутий при спілкуванні, напружений. Хлопчик зазвичай за всі проблеми у спілкуванні бере провину на себе. Дитина схильна приписувати собі помилки інших дітей, через що почуває себе неповноцінним. Андрію складно розуміти почуття та емоції, бажання та наміри однолітків. Це часто приводить до конфліктних ситуацій. Через це хлопчик пасивний у спілкуванні, часом замкнутий, орієнтується на більш сильних та впевнених у собі однолітків. Внутрішні протиріччя між бажанням спілкуватися й втечі від спілкування, чуйністю та нерозумінням інших дітей, вмінням визнавати свої помилки та підвищеною тривожністю, залежність від інших, ускладнюють можливість самореалізації та самовираження хлопчика в школі.
Вміння спілкуватися та дружити – це найважливіші вміння молодших школярів. Проблеми у спілкуванні впливають на успішність, самооцінку, самореалізацію дитини. Зазвичай до фахівців за допомогою частіше звертаються з дітьми, які поводять себе агресивно. Проблеми у стосунках з однолітками дітей тривожного типу та дітей-перфекціоністів, на жаль, часто не помічаються батьками та вчителями.
Дитина потребує допомоги психолога якщо:
1. Поводить себе дуже скромно, виховано, тривожиться в оточенні дітей, і намагається уникнути контактів.
2. Однолітки жаліються, що дитина прилипає до них, набридає. Водночас проблем у спілкуванні з дорослими не має.
3. Не має друзів, не запрошують на Дні народження, не гукають гуляти разом., інші діти часто ображають.
4. Дитина проявляє фізичну агресію, поводитися вороже з іншими дітьми, обзивається, вживає ненормативну лексику.
5. Переконує, що друзі не потрібні, не хоче контактувати з однолітками.
6. Хотіла б мати друзів, але незважаючи на всі спроби подружитись, ні як не може налагодити спілкування з іншими дітьми.
