Прошу, кидайте всі справи, стрибайте в машину і – в Одесу. Ми всі дуже їй потрібні. І вона потрібна нам. Я сама грішила нелюбов’ю до неї в останні роки. Мені було від цього гірко – адже є ж довга історія любові, безумств, щастя. І ось в ці дні все повернулося!
Виявилося, не потрібно жити в Аркадії (а я так часто саме там жила), потрібно жити в центрі. І тоді замість давили, недоречних і потворних висоток вам відкривається місто, спланований геніальними урбаністів дев’ятнадцятого століття. Тінисті широкі вулиці, безліч архітектурних пам’ятників, парки, алеї та – море.
Часто думаю останнім часом про двох містах, Барселоні та Більбао. В обох створено диво – з індустріальних морських / приморських чудовиськ народилися фантастичні міські простори. Про Барселонський проект «Місто, відкритий морю» написано багато. Про проект в Більбао сама б ще почитала.
Я до чого? От би Одесу (і Київ – Дніпро) хтось відкрив би морю? І замість вантажного порту в центрі міста відкрилися б перспективи і набережні.
Але навіть поки цього немає, кидайте все і приїжджайте, бо не так багато в світі (і в Україні) міст, в яких вранці можна прогулятися до моря, а ввечері – піти в театр, фантастичний ресторан, прекрасний музей або просто гуляти по історичних вулицями, користуючись усіма благами цивілізації, а не урізаним курортним варіантом.
[ratings]
