У старі добрі вікторіанські часи мостів через Темзу на всіх не вистачало, і народ користувався підводними тунелями.
Потім місто будував міст, тунель ставав то злачних місцем, то сміттєзвалищем, і доводилося замислюватися, що з цим щастям робити. Зазвичай відбувалася громадська дискусія, в демократичних рамках якої одні джентльмени пропонували сміття винести і тунель відмити, а інші – зарити і не згадувати.
За забутої істориками причини зазвичай перемагало друга думка. Так з купою сміття часів Шерлока Холмса знаходиться запаяний з обох сторін тунель в районі парламенту. А ось в Грінвічі тунель чомусь таки розчистили. Може тому, що моста там так і не звели, а паром ходить рідко (раз в 20 хвилин). Загалом тунель там – не просто історичне місце, а цілком собі функціонуючий спосіб перебратися через річку. Велосипедистів, правда, просять пересуватися пішки.
Ну, а для збоченців, яким цікава історія, ось кілька деталей для переписування в блокнотики: головний тунель був відкритий в 1902 році, його благополучно розбомбили фашисти, але героїчний англійський народ-союзник тунель відновив, там є ліфти з двох сторін, але леді і неледі всіх кольорів і мов воліють ходити ногами – спочатку спуститися на 97 сходинок, а потім піднятися на 100. Діаметр тунелю близько 3 м. Він, звичайно, стоїть на доброму слові і заклепках і при цьому весь з себе чавунний. Довжина – 400 метричних метрів. Подекуди чавун покритий благородної білою плиткою (яку називають фаянсовою), а на дотик – не зовсім кераміка! Ось!
[ratings]
